***

О, МОВО РІДНА! ЖАЙВОРОВИЙ СПІВ,
ТАКА ЗВОРУШНА, ТИХА, МЕЛОДІЙНА,
ТАКЕ КВІТУЧЕ РІЗНОБАРВ’Я СЛІВ.
ТИ СПОКОНВІЧНА, ВІРНА ТА НАДІЙНА.

ТИ – ЧИСТЕ ДЖЕРЕЛО ЦІЛЮЩИХ ВОД,
РАНКОВИЙ ПРОМІНЬ, ЗОРЯНИЙ ТАНОК.
ТИ – СКАРБ БЕЗЦІННИЙ, ЩО ХРАНИТЬ НАРОД.
В ТВОЇ ОБІЙМИ РОБЛЮ ПЕРШИЙ КРОК.

ВЕЧІРНІЙ ШЕПІТ, ПІСНЯ СОЛОВ’Я,
ПШЕНИЧНЕ ЗОЛОТО ХВИЛЮЮЧИХ ЛАНІВ.
ЗАГАДКА НОЧІ, СВІЖАЯ ЗОРЯ,
СТЕЖИНКА МІСЯЧНА НА ПРОСТОРІ МОРІВ.

ТИ – ПЕРШЕ СЛОВО І ОСТАННЯ МИТЬ.
ТИ – МОЛОДІСТЬ І СТАРІСТЬ СИВОКОСА.
ТВОЯ ЛАМПАДА КРІЗЬ ВІКИ ГОРИТЬ.
ТИ – РОЗМАЇТТЯ У КРИШТАЛЬНИХ РОСАХ.

О, МОВО РІДНА! МУДРА І ПРОСТА,
СТРІМКИЙ СТРУМОК В КАЛИНОВІЙ ДІБРОВІ.
ПИШУ ТОБОЮ МАТЕРІ ЛИСТА,
ТИ СРІБНЕ ПАВУТИННЯ ВПЛЕЛА В СКРОНІ.

МЕНЕ ОСЯЯВ ПОЛОХЛИВИЙ СПАЛАХ,
ВІДКРИВ КАЗКОВИЙ ДИВНИЙ СЛОВОЦВІТ.
ПРОКИНУЛАСЬ В ДУШІ ЦІЛЮЩА СПРАГА,
НАТХНЕННЯ СОНЦЕ РОЗТОПИЛО ЛІД.

СЛОВА ТВОЇ – БУРХЛИВИЙ ВОДОГРАЙ.
ТИ – ГІМН ГУЧНИЙ ТА НІЖНА КОЛИСКОВА.
ЖИВИ В СЕРЦЯХ, ТВОРИ ДОБРО, СПІВАЙ.
БЛАГОСЛОВЕННА БУДЬ, ВКРАЇНСЬКА МОВО!