* * *
Та тіла мокрий хвіст.
Та духа стин.
Як тягнуться до мене Пірінеї!
Як жалко, що не я — світ буде з нею:
Нащо Землі цей Отчий повний благовіст...
Ще світ не вийшов з надихань простих,
В смерті життєвій — тягне «Одісея»,
А хто над виром — «Житіє святих».
Ти мов на торзі, мов би з них:
Кому усюдисамосущий вдих?
1994
Та т ла мокрий хв ст. Та духа стин...
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2018
Свидетельство о публикации №118020904583
Свидетельство о публикации №118020904583
Рецензии
