Ранкове сонце знов засяє
І оживить усе навколо.
Що день готує нам – не знаєм,
Чекаєм щастя знову й знову.
Відкривши очі тільки-тільки,
Ми вже запізнюємось жити,
Біжим вперед, й пробігли стільки,
Що скоро буде вже й край світу.
Життя все повз у нас проходить:
Що було вчора, що сьогодні?
І вже нікого не обходить,
Що стали ми аж вкрай самотні.
«Привіт!» - «Бувай!» і все на цьому.
День байбака вже котрий рік:
Метро, робота й знов додому –
Так і пробігаєш свій вік.
Ти зупинися на хвилину:
Вдих-видих, погляд навкруги.
Не дай, щоб світ тебе поглинув –
Помреш інакше від нудьги.
Живи сьогодні, живи зараз,
На повні груди дихай ти!
І як би там життя не склалось,
Ти маєш лиш вперед іти!
***
© Copyright: Бондаренко Ирина, 2018
Свидетельство о публикации №118020911046
Свидетельство о публикации №118020911046
Рецензии