Ти мене...

Ти мене полишаєш вві сні –
Вітер дме, і хурделиця злиться, –
Забуваєш про ті давні дні,
Коли нас осявала жар-птиця.

Лиш зронила на згадку перо,
Що іскриться у мареві білім.
Доля знов привела до зеро…
Та щезайте вже геть, заметілі!


Рецензии