Соловейкова наука...

Цієї ночі соловей співав ізнов...
Себе, вчорашнього, він знову перевершив.
Він переклав ту пісню про любов,
що чув від других тогоріч і вперше...

Юнак шукав слова для виру почуттів,
щоб передати жагу до кохання...
Словами ніжними він вразити хотів
обраницю,  в надії сподівання...

Та соловей перебивав його слова,
бо він співав, як він один кохає...
Він почуття  відкрито дарував,
не знаючи, як серце спів стискає...

А дівчина, приклавши перст до губ,
завмерла, прислухаючись до пісні...
Пташиний спів, від любощів до згуб,
звабливо обіцяв і щемно душу тиснув...

Юнак замовк... Ні, він не конкурент
отій малесенькій непоказній пташині...
Так серце калатало в цей момент,
від почуттів, незнаних ним донині...

Він ніжно-ніжно пригорнув дівча,
і їх вуста злились у поцілунку...
А соловей все тьохкав, як навчав
науці любощів, сердечному дарунку....


Рецензии