Contra spem spero! с украинского

Contra spem spero!* (Леся Українка,
Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.
І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.
Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей –
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!
* Без надії сподіваюсь! (Лат.)

CONTRA SPEM SPERO! (вольный перевод П.Голубкова)

Прочь вы, думы, как тучи кошмарные!
Ведь сегодня весна золотА!
Чо ж, так в жалобах да в причитаниях
И пройдут молодые лета?

Нет, хочу я, сквозь слезы - смеяться,
Среди бедствия - песенки петь,
Без надежды - надеждой питаться,
Жить хочу! Прочь вы,грустные, впредь!

На убогом сквозь грусть перевозе
Буду яркие сеять цветы,
Буду сеять цветы на морозе,
Буду лить на них слез - лишь следы.

И от слез тех горячих - растает
Та кора,  что прочна, ледяна,
Вдруг цветы те взойдут - и настанет
Для меня еще снова весна.

Камень буду на гору крутую
Поднимать я, и сил не жалеть,
И, неся эту тяжесть большую,
Буду песню веселую петь.

В царстве ночи и длинной, и темной -
Не сомкну ни на миг я очей,
Чтоб найти свет звезды путеводной,
Той владелицы темных ночей.

Да! Я буду, сквозь слезы - смеяться,
Среди бедствия - песенки петь,
Без надежды - надеждой питаться,
Жить хочу! Прочь вы, грустные, впредь!
* Без надежды надеюсь! (лат.)