Петрові батоги
Ніби сніп взяла і перенесла
До престолу Вишніх сил Царя,
Що колись його носила в чреслах.
Тихше розв’язала переве;сло —
Хай хліби молитвенні горять.
Розв’язання Твої серцю милі!
Обновиться образ дорогий,
Від небес — Петрові батоги:
Для глибин моїх — Твій слід ноги —
На всебурім випаленім схилі.
Носиш - полям душ - любов невтомно,
Вся любов — благословляюча рука...
А що дим і що стезя моя жорстка;, —
То бинти: майбутнім півпритомним...
Щоб поранені здіймалися із загустаючої мли:
Й погляду більш одірвати не могли...
13.09.2005
Петров батоги
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2018
Свидетельство о публикации №118020806707
Свидетельство о публикации №118020806707
Рецензии
