Вино життя бродить,'
воно пам'ятає,
як виноград достигає,
як босі дівочі ніженьки
його чавлять та й водночас
загоряють.
Бій життя і забуття триває,
добра зі злом,
стійкості та слабкості,
щедрості та жадібності,
сміливості і боязливості.
Та до всіх нас приходить
одна і та Весна,
як порятунок від зимового сну.
Залишимо позаду одинокі ночі і дні,
часи сумні, тривоги.
Надія, Віра та Любов звуть у свій полон.
Поклик цей живе у Віках,
тягне нас, як потяг вагони,
щоб не блукали ми без напрямку
в пітьмі Буття до забуття,
як сліпі, малі кошенята.
Важке наше життя,
та б'ємося, як пташка в сілку
до свого кінцевого часу.
Розмірковуємо, жадаємо,
навіть смішно,
які ж ми безглузді мрійники.
Вино життя
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2018
Свидетельство о публикации №118020707453
Свидетельство о публикации №118020707453
Рецензии
