Кохана моя. Лебідь біла,
Серед зими, в забутий край,
Несуть тебе ті білі крила,
Та відгук мій... "не забувай"...
Ти чуєш шепіт водограю,
Та бачиш, в ніч, той зорепад.
Та пам'ятай, що я... кохаю
Тебе, вже сотні днів позад .
Кохана моя, блиск очей
Мене сліпив, немов зоря.
Твоє торкання до плечей,
Мов поцілунок серед дня.
Але, не згасло побажання,
Почути подих та слова,
Що ще не вмерло в нас кохання,
Що та любов у нас жива.
Що лебідь біла, легінь ясний,
Що зорі, щастя пророкують.
Що до печалі нам... завчасно
Та що кохані нас цілують.
Кохана моя
© Copyright: Александр Бирзула, 2018
Свидетельство о публикации №118020711253
Свидетельство о публикации №118020711253
Рецензии