Як же так, УкраIно, що сталося?

«Як же так, Україно…,
Що сталося…?», -
У розпачі  б’ється…,
Засмучена Мати!
Чому…  прийшла,
Ця лихая година…?
Чим, так тяжко…,
Ти, Земле моя…,
Перед Богом,
Себе провинила…?

Слава  і  Воля!
Загартованість…, часом!
Ці  безкраї  степи…,
Та могутність Дніпра!
І міцність…, що сталь,
Як  незламне залізо!
Гнучка…
І палка до життя!
Такою була,
Колись…,
Україна!
І якої, зі мною,
Вже більше…
Нема…

Боже  Святий!
Не мовчи…!
Що то сталося…?
Біди не чекали…,
Прийшла!
Суч’є  плем’я  -
Якісь  «демократи»!
Родове  коріння…,
З розмаху…,  почали рубати…!
За що…?
І навіщо…?
Моя…,  Україно!
Неукам тим…,
Чому то… -  убогим…,!
Дала  себе…,
На Хресті…,
Розпинати? ? ?!

Продавні:
Велич,
Духовність…,
Культура!
Слов’янський  мій  Рід…,
Від  початку…
Буття!
Там, у Європі…,
Ще бігали «мавпи»!
А Русь на Землі…,
Вже була…!

Як же так, Україно…,
Що сталося…?
Чому, нащадки …,
Твої молоді…,
Смак вільного степу
І вітру… -  забули?
Ще і на вуха,
Чому то, глухі!
Бо не знають!
А, може, й не чули…,
Про:  Вірність,
Порядність
Та Честь!
І  Тебе, мою золоту,
Мов «жебрачку»…,
«Нікчемну»…, 
«Убогу»!...
Кожну мить…
Продають!
В європейський…,,
«Сучасний»
Бордель…

Слов’яно - арійці…,
Трипільці…,
Та скіфи  -   царські!
Стольний Київ… -
Святій,  Православній
Русі…!
То все ми!!!
В тих епохах…!  -
Завжди існували!
І землі родинні…,
Як око своє,
Берегли!

Не за себе молюсь…,
Не за себе благаю…
Спасе Безсмертний!
Україну,
В останнє…, спаси!
Твій  Спадок…,
Безцінний, -
Безглузді  істоти…,
Взяли…, розтоптали…
Дай, Боже!
Нам  сили…,
І душу свою,
Від чортів,
Зберегти!...

«Як же так, Україно…,
Що сталося…?», -
У розпачі  б’ється…,
Засмучена Мати!
Чому…  прийшла,
Ця лихая година…?
Чим, так тяжко…,
Ти, Земле моя…,
Перед Богом,
Себе провинила…?

05 лютого, 2018 рік


Рецензии