*by ukrainian
Мій зошит з віршами… Чи він вам знайомий?
Напевно, що ні, хоч вірші кольорові,
Неначе малюнки в альбомі дитини -
Не ті, що малюють дорослі на стінах.
Папір цей... Він стерпить і клякси, і сльози.
Він стерпить буденну замилину прозу.
Все стерпить, наприклад, весь сум одиноких -
Всі їхні бажання, гріхи, та пороки. ..
До болі в душі почуття їх глибокі,
Нехай і не вдалі, життєві їх кроки…
Невдалі, та хибні життя мого кроки…
Всі сни нездійснені, вірші кривобокі
Залишаться тут на легкому папері ,
Як приклад могили таємних містерій.
Та що той папір?! Чи ви чуєте мову
Тих літер тремтячих не сказаних в слово?
Можливо, що слово розсіється димом,
Як наші часи, де ми - гарні та милі.
Бо всі ці слова вже колись говорили,
І лиш в епохальному іншому стилі…
04.02.18
Про слово
© Copyright: Виталий Тугай, 2018
Свидетельство о публикации №118020505959
Свидетельство о публикации №118020505959
Рецензии