Так хочеться відвертої розмови,
простої втіхи спраглої душі.
Я ніби вся під панцирем зимовим,
і відповідні пишуться вірші.
Неначе риба роззявляю рота,
бьючись об лід, щось пошепки кажу.
І, попри несвідомий мій супротив,
слова долають крижану межу.
І на поверхні дня, напіввідкриті,
немов бруньки -розмая носії,
лежать вже теплі, подихом зігріті,
проте іще, здається, нічиї.
Спрага
© Copyright: Анна Щидловская, 2018
Свидетельство о публикации №118020408077
Свидетельство о публикации №118020408077
Рецензии
