Я - завжди трофей, ти - мисливець,
я - здобич з оголеним тілом,
з оголеним нервом, схилом
котилася вниз, летіла
у пащу твого бажання,
у море безжальної муки,
до крові подерті руки
хапалися за вітрило.
І я проклинала вкотре
Ассоль, як останню дурепу,
я - не в кораблі, я - у склепі,
потрощена і розбита,
мов лялька із божевільні,
із висмиканим волоссям,
яку на смітник виносять,
вона вже нічого не просить,
вона не голосить.
В багрянці, немов королева,
остання на ешафоті,
а десь на високій ноті
душа її кришталева
розсипалася на друзки,
тримають свою Галатею
кохання багряні мотузки.
04.02.2018
Трофей
© Copyright: Таисия Цыбульская, 2018
Свидетельство о публикации №118020412628
Свидетельство о публикации №118020412628
Рецензии