Не бери мені чорну каву, -
Всі знають - то колір душі
Та навіщо безглуздий траур
Краще келих скоріш принеси
Присядь... Подивись на мене...
Може вип'ємо ще по одній?
Ти налий мені чогось міцніше...
Післясмаку бувалих днів
Вспом'ятай усі давні забави,
І кохання зів'яле наше...
Не дивлячись на обох змагання,
Знаемо, всім так краще
Понадіялась я на тебе,
Але ж ти знаєш то краще...
Ти лише пам'ятай про мене,
І повір, що усе це справжнє
Міркував ти про мене днями?
Ні, тобі зовсім того не треба...
Та душа моя, всяк то знає...
Очманіла від думок про тебе
Не знайти милого друга ніколи,
Бо зібрав ти від серця ключі...
Я б і рада звернутись до тебе...
Та у двох - кати своих почуттів
Кати почутт в
© Copyright: Алиса Горштейн, 2018
Свидетельство о публикации №118020306406
Свидетельство о публикации №118020306406
Рецензии