Ти вік страждатимеш в пітьмі
Так скиглить совість надоїдливо,
Переступи облиш тягар,
Що в муках совісті не видно,
Там за потворами весь гнів.
Набридло в духоті століття,
Мерзенних в натовпі очей,
Все мовчки дивляться і судять,
Чуже страждання не своє.
Я хочу, хочу вільно жити!
Кричить надломлена душа,
Аж тільки поруч біля неї,
Немає світла лиш пітьма.
Прийшла година каяття,
А у тобі провин немає,
Лише жадоба до життя,
Блукати вічність біля зла.
З сльозою ганебною і страхом,
В надії вирватись з пітьми,
Щоб серце й душу не залишити,
В потворній, моторошній грі.
Ти вiк страждатимеш в пiтьмi
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2018
Свидетельство о публикации №118020300349
Свидетельство о публикации №118020300349
Рецензии