Не хочеш ти дивитись в мої очі,
Не чути голос, ніжність моїх слів,
Хоча кохав, жадав всі дні і ночі,
Над кожним подихом з надією тремтів...
Та цілував вуста, твої перлини,
В обіймах ніжних пестив милий стан,
В долонях червонішали калини
І пристрасті вкривав нас океан...
До неба долітав солодкий стогін,
У сяйві Місяця летів у вічність крик,
В єдиному пориві сплітав ноги...
Чому тепер цей запал кудись зник?
Чого соромишся, відводиш в бік свій погляд,
Боїшся рук, зімкнув свої вуста,
Тремтиш від холоду, коли зі мною поряд,
Хоча мені кохана і свята...
П.В.М. 02.02.2018г.
Не хочеш ти дивитись...
© Copyright: Владимир Прохода, 2018
Свидетельство о публикации №118020207945
Свидетельство о публикации №118020207945
Рецензии