Навіщо я про те все говорила?
Коли,душа,-жадаючи тепла...
Мелодію...співаючи звільнила.....
І лише потім в смутку віддала.
Думок жаданих...в хвилі того смутку.
Приплив віднині...знову оживе.
У теплому сердечному закутку...
Мов відзеркалля нинішнє нове.
Статура тіла...пам'яті спокута...
Що образ ліри,гідної співа.
В очах твоїх,своїм теплом прикута...
І піснею святковою жива.
Бринить у серці,погляд спопеляє...
Гарячий подих...ніжність губ терпких.
Спіймати мить. І ще,і ще бажає...
Зібгати.Зберегти.Ось-ось...притих.
Яке багатство щастя відчувати...
Яка відвага,розуміти плин.
І все з терпінням...знову зачекати.
Вдихати долі,-мед з квіток,й полин.
(Понкратова.О.В.)
Думок жаданих... в хвилi того смутку
© Copyright: Лена Грама, 2018
Свидетельство о публикации №118020211590
Свидетельство о публикации №118020211590
Рецензии
