Сниговик
Якось мороз чуть відпустив,
Я сніговик собі зліпив,
Поставив очі,носа,рота,
Метлу відро,і вся робота.
От сніговик в дворі стояв,
На мене скоса позирав,
Він у життя моє проник,
І я до нього ніби звик,
Коли мороз сильний тріщав,
Мій сніговик весь аж блищав.
Аж ось на весну повернуло,
У двір мій сонце заглянуло,
Кругом усе усе розтало,
Й сніговика мого нестало,
І шлях його вже незворотний,
Чому ж життя таке коротке?,
Як тільки но на ноги станеш,
І тут же танеш,танеш,танеш.
© Copyright: Раиса Савич, 2018
Свидетельство о публикации №118020105798
Свидетельство о публикации №118020105798
Рецензии
