Застилають мій Всесвіт тобою
почуття, що взялися нізвідки...
Я себе відчуваю живою,
мов левиця, що звільнена з клітки.
Я себе відчуваю, мов лава,
що звільнилася з жерла вулкану.
Ти назавжди? Чи задля забави?
Ми – озера? Чи ми – океани?..
Ти усі мої сховані “хочу”,
мов скарби, витягаєш назовні.
Знову стануть гарячими ночі,
що так довго були холодні...
І відвертими стануть розмови,
небезпечними вибрані ролі...
Ми з тобою учасники змови.
Ми – таємні агенти любові.
І стираються межі між нами...
Ми – нестримні стихії природи.
Неможливо спинити цунамі
і любов, що так прагне свободи...
Таэмнi агенти любовi
© Copyright: Анна Гендель, 2018
Свидетельство о публикации №118020111316
Свидетельство о публикации №118020111316
Рецензии