Пробач, ми мали б це сказати,
Й зуміти краще знову стати,
Один від одного по далі
Щоб бачити усіх із далі.
У ніч на мене ти чекаєш,
І знову раптом уникаєш,
Ні хто не знає що втрачає
А так це легко відпускає.
Ти ж зрозумій що ці ось миті
Все далі будуть лиш прожиті,
І далі з ким, куди, навіщо?
Чи будем разом, чи не пізно?
Та ні, ти ж знаєш, все про мене
Інакше думаю без тебе,
Спини ось ці обійми ночі
І дай мені себе у очі.
Скажи не пізно, є бажання, і є надія на кохання...
Вчини безумних кілька вчинків,
Що стануть величчю з відтінків,
І барвів згасять колір, й тільки...
***
© Copyright: Мирослав Дерещук, 2018
Свидетельство о публикации №118020110720
Свидетельство о публикации №118020110720
Рецензии