Цікаво, як зійшло це сонце?
Для чого ми ідемо в слід?
Чи розуміємо для кого?
Тримаємо в собі це й світ.
Тут вже чогось не вистачає
Відколи нас з тобой немає?
Твоє життя було єдиним
Що все тримало наче в прірві...
Поглянь як ти змінила ночі,
Змінила ці яскраві очі,
Хто б міг подумати про тебе,
Хто б міг забути про натхнення?
Скажіть, чому ми так радієм?
Коли життя це є проблема
Мені здається забуваєм
І тільки ми з тобой це знаєм...
Що буде далі, що чекати,
І як це будем промовляти?
Не вже здалися, ні ми
можем!
І знов кохати ще ми зможем!
***
© Copyright: Мирослав Дерещук, 2018
Свидетельство о публикации №118020110713
Свидетельство о публикации №118020110713
Рецензии