Пробач мене, ти так чекала,
За мною завжди сумувала,
Вбачала у пітьмі це світло
Воно горіло так примітно.
Ти знала краще, як мовчати,
Від кого й як це все сховати
Ти так любила ці ромашки
Які росли для тебе завжди...
Твої бажання, я гадаю,
Змінили все що тільки знаю
Краплини впали на долоні ,
І в мить вони були холодні...
Пробач, не вже ти ще чекаєш?
От нащо ти мене тримаєш?
Відкинь, забуть, пусти до краю
І дай піти у відчай, знаю!
Проходять дні за ними ночі
Поринь у ніжні, темні очі,
За дні присутності з тобою,
Зумів лишитися собою.
***
© Copyright: Мирослав Дерещук, 2018
Свидетельство о публикации №118020110700
Свидетельство о публикации №118020110700
Рецензии