Стомилось серце… В грудях якось дивно…
У скроні б’ють вчорашні міражі…
Захмарний світ вливається повільно
У, приспані безпам’ятством, думки…
Стомилось серце… Душу кличе Небо…
Гойдає вітер стелю і слова…
Страх вимагає требу, знову требу –
Аби ходило ходара життя…
Стомилось серце… Вимучене тіло
Згинається, зсихається, тремтить…
Єство, чи ти себе колись Любило?!
Люби себе! Земна остання мить…
31.01.2018
Стомилось серце В грудях якось дивно
© Copyright: Катерина Жебровська, 2018
Свидетельство о публикации №118020110621
Свидетельство о публикации №118020110621
Рецензии