Тиша!
Іде вистава Життя,
і у нас немає вороття.
Замри поранена Душа.
Оголені нервів дроти Буття.
Прошу у літа осені,
у осені краси зими.
Вона іде назустріч з весною,
подружкою незабутньою.
Як же і мені такі сили віднайти,
піти назустріч відродженню
нового Життя майбуття.
Щоб палало моє серце,
не було мені страшно
завтрашнього дня.
Я - Світло, з нього прийшла,
в нього й піду,
тільки Віру у Всесвіт
з собою беру.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
Тиша!
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2018
Свидетельство о публикации №118013104891
Свидетельство о публикации №118013104891
Рецензии
