Терпiння... Татьяна Левицкая

http://www.stihi.ru/2018/01/30/7598


Оригінал:


Равликом літо у тихе містечко,
сонце зі хмарою грає у жмурки.
Вийде старенька кудись недалечко,
зблідне... Дістане з кишені пігулки.
Знову голками кольнуло. Присіла...
Змалку терпляча, навіщо лякати
добрих сусідів. Піднятись несила,
зціпивши зуби, поволі до хати.
Важко... В минулому спогади босі,
вража війна і голодні судоми.
Долі сирітської сиві покоси
пилом на коси і тугою в домі.
Смерті дивилась у вічі затято.
В погріб упала, торік Бог дав сили
вибратись… Лячно померти й лежати
день, може, тиждень... Губу прикусила...
Стежка вузенька ще не пиріями.
На бузині парасолі розлогі
вкрилися цвітом задушливо-пряним.
Ластівки низько - на дощ  чи на сльози...
2018


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Лето сползает улиткой с крылечка,
с солнышком  тучи играют, кокетки.
Выйдет старушка всего недалечко,
но из кармана достанет таблетки:
снова иголками колет…присела,
знать, терпелива, зачем же пугать-то
добрых соседей. Подняться нет силы…
зубы сцепила – и медленно в хату.
Тяжко…а в прошлом, холодном и босом,
вражья война и от голода стоны…
доли сиротской седые покосы –
пылью на косы, тоской в доме тонут…
Смерти смотрела в глаза незажато.
В погреб упала...в тот год Бог дал силы
выбраться…страшно казалось лежать ей
день иль неделю…губу прикусила…
Тропка узка, да не вся пырея'ми:
на бузине  – словно белые розы –
цветом покрылась удушливо-пряным…
Ласточки низко – на дождь ли, на слёзы…