Так мало сонця...

Так мало сонця, світло лиш на стелі -
Жарівка жовта, у вікні - ліхтар,
Зими безсніжжя, наче то пустеля,
За віщо стільки викровлено кар?

Так мало можу оповісти віршем,
Сподіючись розвіяти пітьму,
В безсонні бачиться щось більше,-
І з слів тугою в’яжеш тятиву .

Мене несе у не чужу скорботу,
У темінь одинокості пусту…
А скарабей до ранку кулю котить
Невидимого сонця в ніч густу.


Рецензии