«Над прохолодним струмком
Серце моє спочивало
(Ти заткай воду тінню,
Забуття павуче!)»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Небо нині кольору попелу –
Такі фарби були в художника злого,
А життя – це потік прозорий,
Плинь, життя, плинь.
Сонце заплющує нині
Нажахані очі:
А дерева – білі вдовиці:
Над тим же потоком:
Шукають загублене дзеркало:
У житті – потоці прозорому –
Може там – на дні,
Може скалки лише:
Світ нині без дзеркала,
Бо не хоче
Обличчя своє потворне
Бачити.
Павуків забуття кличу:
Най заплетуть тенетами
Цей потік чистий, прозорий,
Най ніхто не знайде
Оте загублене дзеркало,
В яке світ-потворка
Зазирнути боїться,
Чи то просто не хоче.
А художник і далі малює
Пейзажі сірими фарбами –
Кольорів не лишилося,
Окрім кольорів попелу…
Тенета
© Copyright: Артур Грей Эсквайр, 2018
Свидетельство о публикации №118012901127
Свидетельство о публикации №118012901127
Рецензии
То є так. Біло заздрю вмінню ТАК виплітати свої думки.
Михаил Бордонос 30.01.2018 13:52 • Заявить о нарушении
Михаил Бордонос 30.01.2018 13:52 • Заявить о нарушении
