ДівчИна з українського села,
Нам всім відкритістю Таланту мила.
Завдання виконавши, із життя пішла
В домівку зоряную Сенчина Людмила.
Не Попелюшка – ЗОЛУШКА країн,
Що нині позабули про братерство…
Піснями, як могутній Ісполін,
Єднала всіх, бо йшли пісні від серця.
Так, серцем, полум’яною душею
І голосом творила світ Добра.
Всі негаразди розчинялись нею…
Пречиста, світла, вічно молода!..
У нашій пам’яті живеш вогненно –
Не має перешкод Любов!
Ти довго не затримуйся на небі,
Тебе чекаємо на Землю знов!
26.01.2018
Памяти Людмилы Сенчиной
© Copyright: Екатерина Ковалевская, 2018
Свидетельство о публикации №118012709641
Свидетельство о публикации №118012709641
Рецензии