Я пам’ятаю: холодний тихий вечiр
Подарував менi твоi розкритi плечi,
I жар пiшов немов би то iз печi.
А я казав, що будемо ми вiчно,
Та вiтер все погнав у теплу нiчку,
I потонули всi слова в глибокiй рiчцi.
Все вкрилось льодом…
Я пам’ятаю все; цi крижанi засови
Зв’язали язика не дали мови.
I я мовчав, а ти була невкрита,
Як в березнi земля.
Була лиш сита
Ворожiсть. Три ii мечi
Кололи серденько моє вночi,
Тож я мовчав, а ти була невкрита.
О, ця спокуса! Бiдний митар!
Його Iрен
© Copyright: Олег Солоха, 2018
Свидетельство о публикации №118012513159
Свидетельство о публикации №118012513159
Рецензии