Юрiй Левiтанський Певно, щось сталось

Юрій Левітанський «Певно, щось сталось…»
- переклад Володимира Туленка

Певно, щось сталось. Кудись всі зникають,
Дружба стара, наче листя, опале.
… Щось тарілки довгий час не літають,
Навіть і єті чомусь бо не стало. 
 
Аж бо літали над нами, літали,
Аж бо кружили над нами кружили.
Добрі ж бо феї над нами витали,
Ангели добрі із нами дружили.

Ангели добрі, чого вас не стало? 
Феї чарівні, нам вас так бракує.
Прикро тому, що часи ці настали,
Де не літають, де горбляться всує.

… Промінь зеленої зірки на сході,
Зірки червоної містика сяйва.
Я на одинці, а стали б в нагоді,
Вірю, що певно лише марсіани.

Де ви всі єті, поділись куди ви,
Білі із снігу чаруючі діви?
Дайте ж бо руки, розкрийте обійми.
Браття та сестри, ви будьте такими!

… Гірко без снів цих усіх нам дитячих,
Вигадки наші нічого не значать,
Крил не розправлю я вже за спиною,
Робот хропе під моєю стіною…

*****
Юрий Левитанский «Что-то случилось …»

Что-то случилось, нас все покидают.
Старые дружбы, как листья, опали.
...Что-то тарелки давно не летают.
Снежные люди куда-то пропали.

А ведь летали над нами, летали.
А ведь кружили по снегу, кружили.
Добрые феи над нами витали.
Добрые ангелы с нами дружили.
 
Добрые ангелы, что ж вас не видно?
Добрые феи, мне вас не хватает!
Всё-таки это ужасно обидно -
знать, что никто над тобой не летает.

...Лучик зелёной звезды на рассвете.
Красной планеты ночное сиянье.
Как мне без вас одиноко на свете,
о недоступные мне марсиане!

Снежные люди, ну что ж вы, ну где вы,
о белоснежные нежные девы!
Дайте мне руки, раскройте объятья,
о мои бедные сёстры и братья!

...Грустно прощаемся с детскими снами.
Вымыслы наши прощаются с нами.
Крыльев не слышно уже за спиною.
Робот храпит у меня за стеною.
1976