Пустота простору

         "Найстрашніша патологія нашого часу – втрата контакту
          з реальністю."



Прикрашуємся?
Усміхаймось! Ні, трішки...
Жоні, що її чоловік залишив
Найбільш потрібна
посмішка...

Гертрудо,
1660 ресторанів –
із
лютеранських храмів...
Навіч присутнє професорьке
страхопудне «умішко»...
Будете чіплятись як дітки Корчака
за камеру загазовану!
Будете чіплятись, мов вішальники
за шнурку:
Як хвойда-Європа за петлі зелених газонів...
Будете й похоронені
прихороненими ж охмурками:
Починається знов концтабір
в національній натурі...
Нема Христа –
жалюгідне
всяке банкрутство...

Простір – спочатку долам –
вихорами скроні покрутить...
Зраджено простір – душі не
християнки: йдуть проститутки...
Всі «практичні»? та жалюгідне –
всяке банкрутство...

Як мені жаль... Прикрашуємось?
лиш трішки...
Жіночці, яку чоловік, жорстоку...
залишив,
(бо чоловік хорошу не лишає) –
Найчастіш вже потрібна усмішка...

Відповідало Небо художникам
через простір просто!..
Ні, їжте телятко,–
чим заладите горю?
Ні, не дотягуєтесь –
любові простору...
Це я – над лівими і над правими –
Над єврейством вибудованими німшлунками –
над непотрібними блискученькими дарунками –
Божий Простір, пустий, заговорюю!!

Гертрудо, доле,
хто б зараз добре радив?
Чи ти не знаєш –
«олжа є усяка людина»?
Кажу я, і хто сміє ще? –
чия нині година?
чи знаєш, що Сатан
робить за правду?!

Ви ж дивіться: зі мною зустрілись –
І той приніс смолку...
Дивіться реально: вся ваша культура?
вся нижче столу...

Далі!
я відтягую духом
останнє германське фіаско!
Хто не віда себе –
відомстить невідомою битвою:
Найубивчіше темне – для себе ж:
для нього все «ясно»...
Хто вхопив суть – чого це встали? –
перед поетовими очима
не темніть жадаючими нафти калитками...

Я вибухну!
великим серцем...
Гертрудонько, поета Бог посилає...
невпинно...
посипте телятинку спеціями...
я Простір заговорюю вже в Бога
за спиною!

Памятаєте: з якого приводу ми
зібралися просто?..
Німеччині! яка, безвольна,
залишила благоє!!
Яка є в нас срібною водою – із бункерів
й сховищ!!
Ви мене, німці, не духом знаєте:
я вам не Гойя...
І сон розуму вашого
породить
останніх страховищ...
Чудовиськ!..

Ваші такі без-образні посмішки...
мов в північних спецназів...
горобчики, образи надії божої,
злякались?
чого ж ви в панчохи в жінчині і в
материні сховалися??
Чого ви, мужчини, під спідницю
канцлерші сховались –
всі зразу?
Запросили б на теле-
не стало б ніякої бази...

Да? я по-російськи питаю:да?!
Да.
Бо знаєте: Божого розуму,
Ума з Богом, – і небесного вам зовсім...
нічого...
Ви прогнали Христа-Бога
З душ...
Викручуйсь або прокручуйсь:
Добре ви знаєте – що таке банкрутство?..

Всі теоретики сизоносенькії – на мене!
Животи, черевця, зади –
на древо вічнозелене!
Дідів покинули в аді –
більш не спасуться!..
І – ви...
Не молитесь, п’єте і собі раді! –
Вигляньте: віки-гілля, гілля-віки
трясуться!...

Будете нижче гітлерівців й самого Сталіна...

Тим всі пробріхували-брехали!
Правду  нині всі взнали...

Правда Проста:
витягуєм за – не затопкане мозком:
що ще відповідає... За живіт, за – нижче,
за хвоста... тягнем за просте
що – спрацьовує...
Церква – над столом:
ви Церкву – чи нижче
вицьомуєте?..

2.04.2008