До украiнцiв!

                До  українців!

                Вівці  мої  вівці.
                Вівці  та  й  отари.
                Хто  вас  буде  пасти.
                Як  мене  не  стане…

                Українська  народна  пісня.
                Автор: Михайло  Гринишин.

Від  Карпатських  гір,  й  до  полонини,
У  Руси  моєї,  України.
З  давніх  давен,  тут  жили  люди,
І  добрі  газди,  були  всюди.

І  було  все,  у  власній  коморі,
І  в  льоху,  у  клуні,  та  на  дворі.
Росла,  як  з  води,  в  них  худоба,
Не  їла  душу,  їм  жадоба.

Тут  привикли,  кожен  день  трудитись,
Вставати  рано,  кращому  вчитись.
Себе  і  працю,  шанували,
У  власнім  краї,  панували.

А  коли  разом  брались,  за  діло,
В  руках  умілих,  все  і  горіло
То  ж  мали  й  хліб  і  все  до  нього,
В  молодого,  та  у  старого…

Тепер  вже,  інші  часи  настали,
І  щоби  мені,  там  не  казали.
Щось  не  виходить  газдувати,
У  вас,  хочу  я  запитати:

Чому  це  так,  все  у  нас,  сталося,
Що  добро,  лиш  сотні,  дісталося?
А  інші  всі – сорок  мільйонів,
В  своїй  домівці,  у  полоні.

Мені  на  думку  і  спали  вівці,
Покірні,  добрі,  як  українці.
А  ті,  що  все  до  рук  прибрали,
Пастухів,  до  овець  найняли.

Їм  би  "мудрим",  та  овець  любити,
То  могли  б,  вічно,  у  добрі  жити.
За  десять  років,  два  Майдани,
Скидали  вівці,  лиш  кайдани.

Колишні  газди,  любили  стадо,
І  давали  їсти,  йому  радо.
А  пастух,  теж  мав,  свою  мірку,
Та  не  здирав  він,  з  овець  шкірку.

Сучасні  газди,  "розумні"  стали,
Бо  вівці  наші,  вже  їх  дістали.
То  ж  пастухів,  лише  пригріли,
Аби  овець,  добре  гляділи.

А  ті  давай.  Раді  старатися!
Замість  того,  щоби  навчатися.
Отару  овець  стали  стригти,
А  останні,  з  країни  бігти.

Спочатку  на  Схід,  нині  на  Захід,
Йдуть  наші  люди,  шукають  вихід.
Вже  не  сила,  даром  робити,
Люди – не  вівці!  Мають  жити.

Ой,  мої  любі,  всі  українці!
Щоб  жити  добре,  в  рідній  сторінці.
Не  будьте  ви,  самі  рабами,
Покірно  йдучи,  з  баранами.

Бо  заросте,  все  бур’янами…

          09:00.23.01.2018.


Рецензии
Дострижуться колись ті газди, що вівці покажуть їм свої зуби! Не дамо бур.яну шансу!

Елена Раденберг 2   28.01.2018 14:02     Заявить о нарушении
Ваші слова, Олено, та й До Бога, або хоча би, у вуха тим газдам і пастухам, що на українському Олімпі!

З повагою,

Михаил Онищенко   28.01.2018 15:09   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.