А я не раб, я божий син
Я плоть від плоті...
Чи Творець не поклада отой вінець
Мені, народженому в муках.
Його життя... мені наука.
Та знову кличуть денні справи,
І я, як віл, ярмо несу
Коли голодний, то реву.
А справи грузяться невпинно,
Та те ярмо лоскоче спину.
Так я не раб, але не вільний.
Себе шукаю... не знайду
Штовхаю хвіртку... знов не ту.
Я бачу очі у пітьмі
Вони чи грішні, чи святі.
Але, одне питання маю,
Чому мене творив по собі,
Чому був вигнанний із раю
То може волю дав мені
Або препони, що здолаю.
А я не раб
© Copyright: Александр Бирзула, 2018
Свидетельство о публикации №118012311690
Свидетельство о публикации №118012311690
Рецензии