Сімнадцять кроків до безодні,
Один лиш подих залишився.
Не знаючи, що буде і сьогодні,
Я у минуле лиш дивився.
І у житті хотів лише одного:
Не бути для близьких слабким.
Та вже відстав від світу того,
І залишився тут ні з чим.
Я дуже часто помилявся,
Топив у іграх лютий біль.
І скільки б я не намагався,
Не вивести з душі всю цвіль.
Останній крок... І я в безодні.
І подих в горлі той застиг.
Один стрибок, все буде добре!
Та раптом... Легкий вдих.
І знову прокидаюсь зранку,
І за вікном балакають пташки.
Та до країв я наповняю жванко
Для радості дирявенькі мішки.
Сповiдь дурня
© Copyright: Ленивый Глупец, 2018
Свидетельство о публикации №118012212000
Свидетельство о публикации №118012212000
Рецензии