я вірю в світи паралельні,
де все могло бути по-іншому,
де наші дороги тунельні
зустрілись на місяць раніше.
зазвичай, нам часу бракує -
буває його й забагато.
вже місяць ти іншу цілуєш,
проте сумувати не варто.
нас зв'язує щось неосяжне:
той оком зв'язок не побачиш.
як щастя для нас недосяжне,
тоді все забудеш, пробачиш,
і все як було. ти шкодуєш?
хто зна. вже її обіймаєш.
в обіймах, зізнайся, сумуєш,
як "відьму шалену" згадаєш?
я також зізнаюсь: сумую.
в думках повертаюсь до тебе.
ти вибір зробив. я ціную.
забути. що ж, значить, так треба.
мабуть, навіть мріяти марно.
але ж ти казав: "не журися..
як думати тільки про гарне,
воно неодмінно здійсниться..."
шалена
© Copyright: Анастасия Старченко, 2018
Свидетельство о публикации №118012100832
Свидетельство о публикации №118012100832
Рецензии