Наворожи мне зима

 Наворожи  мені  зима.

Наворожи  мені  люта  зима,
Колосистого  збіжжя  поле,
Щоб  в  цьому  житті  я  могла,
Тобою  пишатися  доле.

Понеси  мої  тяжкі  хрести,
Дозволь  іще  трохи  пожити,
Збудуй  мені  доле  мости,
Які  би  не  треба  палити.

Зачерпни  мені  зорів  вогонь,
Пересічність  весняних  доріг,
Очей  чорних  кохання  бездонь,
Завжди  теплий  родинний  поріг.

Вишивай  мені  доле  рушник,
Із  теплих  обіймів  літа,
Дай  глянути  в  твій  записник,
Ким  буде  душа  зігріта?..

Насип  мені  доле  наснаги,
Дай  силу  прощати  й  любити,
До  життя  не  тамуючи  спраги,
У  серці  лиш  з  правдою  жити.

Даруй  лиш  світанки  прозорі,
Неси  ввись,  на  свої  орбіти,
Не  дай  втопитись  в  гріховному  морі,
Не  дай  мені  до  тла  згоріти.

Дай  гідно  у  старості  мук,
Ще  мати  розум  і  логічність,
Без  болю  осені  розлук, 
Щасливою  піти  у  вічність...

Автор:  Н.П.Рубан.