а не хочеш пограти в кохання?
обіцяю, що болю не буде.
тільки серця легке хвилювання,
та й воно мене швидко забуде.
давай зробимо вигляд, що разом,
і прикинемось с`олодко-ніжними.
ніби так закохались одразу
тими буднями, сіро-сніжними.
давай ти обійм`еш мене міцно,
наче я твій коханий й насправді,
і всі люди і вулиці міста
в ці хвилини нічого не варті.
як майстерно ми вміємо грати...
поцілунок наш перший - приймаєш?
твої погляди - розуму втрата,
в мою душу очима пірнаєш.
давай так проведемо годину,
просто гра, і нічого крім неї,
наче ти - моя зірка єдина
на безкраєму чорному небі.
може, досить? бувай, я награвся.
твої очі чомусь запалали...
що так дивишся? ти закохалась?
тобі боляче? що ж, ти програла.
я піду, розберешся власн`оруч,
відтепер ми лише перехожі,
не закохані й зовсім не схожі,
що на мить опинилися поруч.
хiixoi
© Copyright: Анастасия Старченко, 2018
Свидетельство о публикации №118012100645
Свидетельство о публикации №118012100645
Рецензии