Згасло за обрієм сонце;
У хвилях плескаються зорі.
Лагідно легіт лоскоче,
Мою постать в місячнім морі.
Я бачу безкрайнеє поле,
Рілля блискотить за селом;
Додому лети моя доле,
Лелекою - білим крилом.
На серці важіль: в очах печаль;
Дума вирує то вмирає,
Моя зоря усе мені прощає,
І ставить на мені свою печать,
Відчуваю, серце запально кохає,
Цей океан краси, надій, бажань,
Та рідний край мене тримає..,
Ревнує, й хоче море покарать.
Додому
© Copyright: Михаил Романюк Одесса, 2018
Свидетельство о публикации №118012100475
Свидетельство о публикации №118012100475
Рецензии