Літа біжать, що не спинити.
Осіння пісня кличе спогади про те,
Що неодмінно хочеться любити,
І сльози набігають на лице.
Схиляють мудрі головы дерева,
З цікавістю спостерігають за життям.
Сумують, простягаючи гілля до неба,
І поринають в забуття.
Звертаємось до вас, рідненькі,
Могутні вчителі доби,
Ми йще були такі маленькі,
А ви плекали найкращі скарби.
Терпляче вчили, наставляли,
В усьому нам допомагали,
За наші помилки переживали,
За кожним кроком пильнували.
Нехай говорять що завгодно
Ті, хто не пізнав важнішу суть
Наполегливої праці разом з вами,
Цього ніколи не забуть.
Ви наші найсвітліші промінці,
Сповнені любові, мудрі взірці,
Нехай спливає час, тягнуться місяці,
Але назавжди ви лишаєтесь у серці.
От сердца к сердцу. на украинском
© Copyright: Заря Кельтская, 2018
Свидетельство о публикации №118012000485
Свидетельство о публикации №118012000485
Рецензии