Коли Шевченко ходив на панщину,
І дивився на стоптану траву,
І чув, як скажений ксьондз кричав:
"Te deum! алілуя! "під сміх магната - недолюдка,
Який знущався з православних наших пращурів.
Невже й до нас прийдуть нащадки тих катів,
Скуплять землю нашу, й розіпнуть сирот - козаків,
Тарасе, ти кажеш: "Ляше, друже , брате!"
А я кажу : - Борони нас святий боже!
Щоб ті пани - виродки, із пекла не втікли,
І не стали Матір - Україну катувати,
Та коли б я жив у ті страшні часи,
Чи я писав б про своїх сестер вірші,
Чи правду я шукав б в польських судах,
Чи не вклонився я б ксьондзу та магнату?
Коли Шевченко ходив на панщину
© Copyright: Михаил Романюк Одесса, 2018
Свидетельство о публикации №118012012761
Свидетельство о публикации №118012012761
Рецензии