Тарасе Григоровичу! твій гнів не має меж,
Кажеш: “Погибнеш, згинеш, Україно,
Не стане знаку на землі”.
А я кажу: “Горда, хоробра й сильна,
Україно, в часи Богдана!
Що розкіш та добро,
Коли захисту нема?!
Господь царів ставить –
Істина для всіх свята.
Хто йшов супроти Петра,
Йшов проти господа.
В гріху зросли сини Вкраїни,
Нескорені, чи бога не любили?
Невже у бога миру й спокою
Навколішках ви не просили?
За що господь карає Україну,
Та так карає, що аж своєю кров’ю,
Вона свої очі собі заливає?
За Мазепу? депутатів та мерів,
Які з сіл та містечок вичавлюють соки?
Не блудила Україно,
І гріха не мала,
Богдана народила,
Бо з богом розмовляла.
Богдан стоїть і стояти буде
За кохону батьківщину,
Господь його рукою
З’єднав Україну з Росією!
Тарасе Григоровичу!
© Copyright: Михаил Романюк Одесса, 2018
Свидетельство о публикации №118011901314
Свидетельство о публикации №118011901314
Рецензии