в льгозасв чений як св жий сн г на Водохреща...

     Богоявлення радість

                Щасливо приреченим
                на воскресіння
                в духовному тілі Христовім

– Як ти дозволив собі бути
та-а-а-ким щасливим?
Та я іду, поет:
чим більша техніка,
тим слабші люди…
Та я іду – Поет:
а Бог йо’ зна –
щасливий всюди!!
Щасливі люди?
Щасливі люди! –
та я і думаю, везуть же їх –
як в банці сливи…


Щасливі, люди?
А я ща-а-а-сливий:
і сонце й грози!
і сонце й зливи!!
я християнин –
в мені Радість:
нехристиянам – чого радуватись?
що розсиплять як сливи!…
Та то ж – Нижчої Радости:
як я вийму з-за пазухи –
що я – чудесний?


якщо йдеш ти небесний
тільки з Матір’ю й Сином
гріє вас це в куточку
якщо витягну силу
якщо витягнуть й весну –
побіжать в очах бляшки
як я витягну? – з пазухи? –
Бог… це не пляшка:

то все з низької радости!
а я – з Всеєдиним…
На Водохреща зливи!!
люди технопищать...
запитують –
чого ти в дощі щасливий?..

19.01.2007, Богоявлення

*   *   *

вільгозасвічений як свіжий сніг
на Водохреща —
дім Богоявлення
на Дусі постоїть
вдихнеш —
й засвітишся як той таїнний Синаїт
і подивуєшся й крильми
восплещеш



вільгозасвічений так свіжий сніг
на Водохреща
політний Богом
у повітрі прошумить
на крилах —
дух мій — на єдину мить
зітхне
і не помре у білих печах

2000