Беда не в том

Юрий Рыбчинский

Приходит ночь на смену дню.
Минуты катятся легко – волна к волне –
Не потому, не потому,
Что я сказал «люблю» единственной тебе.

Не в том печаль, не в том печаль,
Что целый мир тонул тогда в твоих очах.
Бескрайний мир тонул тогда в твоих очах.
Как жаль, не в том моя печаль.

Беда не в том, что ветра злость непобедима,
Что розам не ожить в январских акварелях.
Беда не в том, что я не стал любимым,
Что нечем глубину моей любви измерить.

И как бы ночи, дни не шли,
Не покорится людям времени река.
Не надо нам искать причин,
Зачем так в колокол разлуки бьет рука.

Не в том печаль, не в том печаль,
Что, будто выстрел, прозвучало то «прощай»,
Изменой в спину выстрелило то «прощай».
Но ведь не в том моя печаль.

Беда не в том, что злится ветер лютый,
Что розам не ожить в январских акварелях.
Беда не в том, что я тебе не любый,
Что нечем глубину моей любви измерить.

Юрій Рибчинський

Минає день, минає ніч.
Хвилини котяться, як хвилі голубі.
Не в тому річ, не в тому річ,
Що я сказав "люблю" лише одній тобі.

Не в тім печаль, не в тім печаль,
Що цілий всесвіт був тоді в твоїх очах.
Безмежний всесвіт був тоді в твоїх очах,
Але не в тім моя печаль.

Біда не в тім, що свище вітер лютий,
Що січень на вікні малює мертві квіти.
Біда не в тім, що ти мене не любиш,
Біда, що я тебе не можу розлюбити.


Минає день, минає ніч,
Не зупинити нам з тобою часу плин.
Не в тому річ, не в тому річ,
Що після зустрічі розлука б'є у дзвін.

Не в тім печаль, не в тім печаль,
Що, наче постріл, пролунало те "прощай",
Як зради постріл, пролунало те "прощай",
Але не в тім моя печаль.

Біда не в тім, що свище вітер лютий,
Що січень на вікні малює мертві квіти.
Біда не в тім, що ти мене не любиш,
Біда, що я тебе не можу розлюбити...