Лина Костенко. Уж лунную сонату сочинил Бетховен..

Уж лунную сонату сочинил Бетховен.
И тень от лунохода звездам не чужда.
А месяц все такой же: то молодой, то полный,
и серпик, и рогалик, и луна-дежа.

А месяц все такой же, он - месяц, месячище,
как позавчера, вчера и знает ещё кто!
И хорошо,что он висит от нас далече,
А то бы там болото развели давно.

Шатались пьяницы б там на досуге.
И спрашивали б звезды, чего он не блестит.
Стоит Вселенная над нами в звездной кольчуге,
И всходит полная луна над нами, словно щит.
 
Оригинал:

I місячну сонату уже створив Бетховен.
І тінь місяцехода вже зорям не чужа.
А місяць все такий же: і молодик, і повен,
і серпик, і рогалик, і місяць, як діжа.

А місяць все такий же, він — місяць, місяченько,
як вчора, позавчора і хтозна ще коли!
І добре, що над нами він висить височенько,
а то б уже й на ньому болото розвели.

Ходили б там по ньому п’янички петельгузі.
Питали б його зорі, чого він не блищить.
Стоїть над нами Всесвіт у зоряній кольчузі,
і повен місяць сходить над нами, ніби щит.