я натягнув би на тебе той светер,
щоб не змерзли кінчики пальців,
щоб червоний твій носик маленький
відчував, коли я торкаюсь.
я натягнув би на тебе той шарф,
щоб на твою тонесеньку шийку
жоден в світі хлопець не зиркнув,
а тим паче не цілував.
натягнув би на тебе я шапку,
щоб кудрява не змерзла голівка,
щоб по мочках малесеньких вух
бігли мурахи від слів з моїх вуст.
я натягнув би на тебе любов,
таку палку, що серце зігріє,
бо скільки светрів не натягуй на тіло,
душу зігріти почуття лиш зуміє.
я натягнув би на тебе той светер...
© Copyright: Наталья Попряга, 2018
Свидетельство о публикации №118011511544
Свидетельство о публикации №118011511544
Рецензии