Давай скажи їй щось, щоб зупинити
Бо потяг йде цієї ночі
Пірон пустий, вже всі сидять на місці
Сльозами вмиті карі очі.
І ніжні руки вже не обіймуть
Можливо в снах, посеред ночі
В реальності ж, це твій найбільший стах
Не глянути в її прекрасні очі.
Твій час пішов, не зупинив ти вчасно
І потяг, вже давно, не в цьому місті
Коли було потрібно, сили не знайшов
Тепер живи без неї. Пуста квартира номер 200.
Кв. номер 200
© Copyright: Виктория Дрибница, 2018
Свидетельство о публикации №118011409755
Свидетельство о публикации №118011409755
Рецензии