І скільки серце не давили
І скільки серце не давили,
Я залишався молодим,
Коли у грудях затремтіло,
Кімната кров'ю попливла.
І вмить ударило у очі,
Пекуче сонце між зими,
Заграли діти на подвір'ї,
Кричала мати не шуміть.
А я лежав не міг заснути,
Усе застигло на мені,
Коли на ноги подивився,
А їх немає лиш бинти.
І я кричав, що сили ні,
Це сон я хочу бути молодим,
Ступати вільно по землі,
Де війн немає і журби.
І я згадав як впала зірка,
Як захиталася земля,
Сльоза розлилася скляна,
Злилася з болем і вогнем.
I скiльки серце не давили
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2018
Свидетельство о публикации №118011211404
Свидетельство о публикации №118011211404
Рецензии