Джмелі рудаві в конюшині
новій вклоняються добі.
Почуй, як щебети пташині
невільно будять кров в тобі.
Збирає роси ранок в жмені
і розсіває в шир полів,
Щоб вільно дихали легені
святої матінки землі.
Спинилось сонечко зеніті,
проміння бавиться в воді.
Відчуй, як хороше у літі
душі, одвічно молодій.
Схилився полудень на трави,
лишає всюди теплий слід.
Глянь, зарум'янились заграви,
готують днину у політ.
Співає вечір цвіркунами,
знов роси падають в траву.
Повітря терпко пахне снами.
А я не сплю, а я – живу!
Купаюсь в місячнім промінні,
змиваю втому із душі.
Й комусь в живому безгомінні
пишу до досвітку вірші.
http://www.stihi.ru/2018/01/10/9426 - переклад тут
Лiто
© Copyright: На Манжетах Вишиванки, 2018
Свидетельство о публикации №118011004016
Свидетельство о публикации №118011004016
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.