Такі ми різні, ніби світло й тінь
І нерозлучні мов два берега у річки.
Для мене ти - найкращий за усіх,
А я твоя улюблена Марічка.
Шумлять смереки, ніби гомонять,
Пташки у вирій зажурившись відлітають,
Дуби засмучені стоять,
Назавжди у нас спокій забирають.
О, диво – Всесвіт, хто тебе пізнав?
І хто побачив там за горизонтом сонце?
Спішив за ним…, не наздогнав…
І просить: «Зазирни хоча б в віконце!»
Шумлять смереки
© Copyright: Нина Продан, 2018
Свидетельство о публикации №118010803182
Свидетельство о публикации №118010803182
Рецензии