Біля ставу низько – низько
Верба похилилась,
Біля неї близько - близько
Дівча зажурилось…
І красунечка тополя
Гілочки схилила,
« Ой, ти доля ж моя, доля
Чом тебе зустріла? »
Чорні брови, карі очі
В душу ви запали,
Загубили дні і ночі,
Серце розірвали!
Зірвав квітку та й покинув,
Мабуть розважався…
А для неї світ загинув,
Бо він насміявся.
Любі сестроньки, кохайтесь,
Не всім довіряйте,
Дуже пильно придивляйтесь –
Життя не зламайте!
Верба похилилась
© Copyright: Нина Продан, 2018
Свидетельство о публикации №118010703681
Свидетельство о публикации №118010703681
Рецензии